Materiały źródłowe

10 червня. Маршуємо на південь, щоб попід Красічин
перейти під Залісся та курмавицькі ліси. Год. 1:30 переходимо
шосу Красічин-Пралківці. На Лапаївці робимо перерву.
Хлопці стягають з хат дещо хліба та дві штуки худоби й
рушаємо. Все мокре, бо вбрід переходилося Сян. В чоботах
хлюпотить. Холодно. Вояцтво голодне, але вдоволене, що
вдався прорив. Одна втрата — при таких становищах, як мало
ВП — це можна сказати щастя. Дощ зробив своє — притупив
чуйність ворога. На Сяні чути сильну стрілянину майже до
ранку. Кулемети, автомати та міномети польські гудуть
барабанно до ранку. Казяться, мабуть тому, що не
втримали нас. Не виключене, що самі поляки зв'язалися
опісля боєм із собою, бо чути двосторонну перестрілку, а на-
ших там нема нікого. Буде знову польський штаб скаженіти,
як зорієнтується, що ми вже поза їх перстенем.
Год. 7:40 приходимо під Патрію. По дорозі зустріча-
ємо досить густо польські стежки та околи. Десь у неділю,
тобто 8 червня, робили тут напевно облаву. На Лапаївцях
оповідали нам цивілі, що було там у неділю по квартирах
багато ВП. Заходимо в потік під Патрію і хоч це не згідне із
засадами теперішньої тактики (літаки можуть нас по димі
скоро відшукати), палимо вогні, сушимо одежу та ноги і ва-
римо суп з бараболь і грибів, які назбиралося по дорозі.
Роблю знімки з почту. О 15:00 год. хлопці пішли за барабо-
лею на Конюшу, і Нестор зловив дезертира Кучерявого.
Добре, що ще до ВП не зголосився, бо принаймні досягнула
його ще наша рука. Погода змінна. Хвилями переходить
дощ, хвилями світить сонце. Настрій у вояків зараз змінився.
В тих лісах почуваються добре. Трохи під'їли теплої страви,
обмилися, висушилися. Тепер можна вже навіть воювати
легше. Палити ми мусіли вдень, бо кожної хвилини міг ворог
пустити за нами погоню, а ослаблене, змучене військо менше
боєздатне. По полудні висилаємо стежі нашими слідами. Вер-
таються і зголошують, що сліди дощ затер. Зловлений дезер-
тир Кучерявий оповідає, що ВП квартирує лиш у Маковій.
Варимо вечерю. На 22:00 год. заповіджений відхід.
11 червня. По півночі рушаємо через Патрію, Конюшу,
попід Кописно, луками попід Риботичі. Над Риботичами ви-
падковий стріл з сотні Бурлаки. На 4-ту год. осягаємо Бо-
риславку. Починає падати дощ, дніє. Заквартировуємо в
хатах під лісом, щоб не перемокнути. Хлопці спочивають.
Перед полуднем Кучерявий утік Лісовикові. Переспавшись,
вояцтво варить, хто що має — одні бараболю, інші гриби,
ще інші ще мають трохи муки. Радять собі, як хто може.


 Перед вечором приїжджають з Риботич фіри за травою.
Дістаємо розвідку: сьогодні до Риботич приїхали 3 авта ВП
(понад 100) і заквартирували на скраю містечка, від Макови. На
Кописній теж правдоподібно є. Виходить, що обставляють
Корманицький ліс. Знов ворог пробує окруження. О 20-ій год.
рушаємо над Ямну Долішню і ждемо на краю лісу, аж стемніє,
щоб перейти відкритий терен. Під час перерви підслухи когось
затримують. Чути пере-кликування, і опісля передають до переду,
що долучило ПЖ Ластівки. Стрілецьким рядом іде наказ дозаду:
«ПЖ Ластівки до переду». Зголошується 11 вояків із сотні
Ластівки, які були при Зимнім. З їх оповідання виходить, що
Зимний не наступав на дорогу, а завернув назад у Ліщавський ліс.
Опісля ще 3 рази пробував продертися, але ворожі застави все
відбивали його назад. Опісля через 3 дні ВП тримало в окруженні
цей ліс і робило облаву. Чота Зимного розпорошена, 6 знайшли ті
хлопці вбитими. Сам Зимний з рештою не знати де подівся. Про
Ластівку відомостей нема жадних. Ці робітники оповідають, що в
Бірчанщині чути було через 4 дні бої. Далі оповідають, що
сьогодні коло 10-ої год. до Ямни Долішньої прибула група ВП і
одно авто. Через 3 дні був у Ямній спокій. ВП не було. Ждемо, аж
цілком стемніло, і маршуємо через Ямну Долішню в кінець
Грозьови від Лімної. По дощі дорога тяжка, слизько і темно.
Розвідка іде у Грозьову. Не видно ніде вояків, ні не чути
говорення. В Грозьовій Долішній ВП нема.
12 червня. Заходимо в потік. Хлопці беруть бараболю з
хати (але багато її нема) і скоренько варять (вечерю) снідання. О
5-ій год. маршуємо попри хати в Грозьовій і лісом між Грозьову і
Тростянець. Надворі холодно. Оповідає Потап, що впала остання
криївка пров. «100» з усім майном. Вже нема ще одної криївки.
Хвилями перелітає дощ. По дорозі були свіжі сліди, напевно ВП
групами переходило на Грозьову Горішню15.
* * *
15. В цьому місці кінчається денник сотенного Ярослава Коцьолка («Кри-
лача»). Переписувач з ориґіналу, Богдан Гук, помістив тут таку примітку: «Даль-
ший тяг «Денника» провадить командир «Бурлака», тому що наступного дня,
13.6.1947 p., впав у прориві з наскоку на присілку Борсуківці командир сотні 96а,
хорунжий «Крилач». Де нь після його смерти прийшов наказ ГВШ, в якому
сл. п. хорунжого «Крилача» піднесено до ступеня поручника». Вістка про підне-
сення ступенів виявляється неправдивою, бо немає жадних відомостей, щоб у
цьому часі прийшли від ком. УПАFЗахід якісь номінації старшин на Закерзоння.

Litopys UPA, Tom 14, str.138-139

ВАЖЛИВІШІ ДАТИ ПРО ВОЯЦЬКИЙ ШЛЯХ В УПА
ХОР. ЯРОСЛАВА КОЦЬОЛКА, «КРИЛАЧА»
(До весни 1946 р. мав псевдонім «Сухий»,
а опісля «Крилач»)
22. VII. 1944 — 5. VIII. 1944 стрілець у сотні «Лиса»
5. VIII — 8. VIII. перший чотовий у сотні «Пугача»
8. VIII. — 28. VIII. 1944 чотовий у сотні «Бурлаки»
28. VII I. — І .Х. 1944 перший чотовий у сотні «Веселого»
1 .Х. — 23. X. 1944 перший чотовий у сотні «Крісового»
23. X. — 1. XI. 1944 перший чотовий у сотні «Громенка»
1. XI. — 1. V. 1945 повітовий орг-моб25 у «Холодному Ярі»
1. V. 1945 організую в 1-м районі «Холодного Яру» [«Удар-
ники» 4, 94а] самостійну чоту, яка опісля входить у
склад вд. під ком. «Бурлаки», як «перша». У вд. 94а
повню функцію першого чотового та заступника коман-
дира відділу до 23. IV. 1946 р.
 23. IV. 46 на основі наказу командира ТВ «Лемко» перене-
сений з вд. 94а в «Бескид», де у травні перебираю від
командира «Хріна» другу сотню [«Ударники»] 8, 96б.
23. VII. 1946. На основі наказу KB перебираю вд. [«Ударни-
ки» 6] 96а.

25. ОргFмоб — організаційно-мобілізаційний — військовий референт при
повітовій підпільній адміністрації, що командував самооборонними кущевими відді-
лами (СКВ), завідував військовими маґазинами і опікувався діючими на території
повіту відділами УПА, передусім тими, що гостювали в повіті.