Kielar Tadeusz s. Stanisława i Antoniny Korzyckiej, ur. 14 IX 1921r. w Grąziowej. Ukończył 6 klas Szkoły Powszechnej. Pochodził z Lipy, banderowcy spalili mu dom. W czerwcu 1945 roku wstąpił do oddziału NOW Pirata. Od 8 IX 1945 r. do 31 XII 1947 r. funkcjonariusz MO w Przemyślu. Aresztowany 6 VII 1949 r. i wyrokiem Wojskowego Sądu Rejonowego w Rzeszowie skazany na 1 rok więzienia.

Andrzej Zapałowski Zarys działań oddziału partyzanckiego Ryszarda Kraszka Pirata w 1945 roku.

ДЕННИК ХОР. ЯРОСЛАВА КОЦЬОЛКА («КРИЛАЧА»)
КОМАНДИРА СОТНІ «УДАРНИКИ» 6, 96а1
(від 1 січня до 15 червня 1947 р.)

                                           
3 березня 1947. Вранці о год. 5-ій виходимо в ліс і запалює-
мо вогні. День погідний з приморозком. Вечором сходимо на
Юркову3. Виставляю обезпечення від кордону та від Браньо-
ва. Населення оповідає, що в неділю ВОП мав збори і каза-
ли бити «бандерівців» сокирами. Як хтось роззброїть «банде-
рівця», то зброю хай принесе на станицю ВОП, а якщо бо-
явся б тут далі бути, то зможе переїхати на захід. Страши-
ли, що якщо хтось буде співпрацювати з «бандерівцями», то
поїде на «білі ведмеді». Цікаво, де то в Польщі годують «бі-
лих ведмедів»? Населення мовчки вислухало промову поруч-
ника ВОП і розійшлося. Оповідають цивілі, що вояки ВОП з
Войткови кілька разів передягалися за «бандерівців» і прово-
кували населення: ходили збирати хліб, засягали розвідки.
Були випадки, що населення дало впровадити себе в блуд.
4 березня. О 5-ій год. вимарш з села в ліс. Запові-
дається соняшний день. Висилаю розвідку на Ямну Горішню,
а Бурлака на Грозьову. О год. 9-ій відходить моя розвідочна
стежа. На випадок зустрічі з ВП наказую стріляти. О год.
9:30 політвиховник хоче провести виховну лекцію з 1-ою чо-
тою, але зі сторони, в яку вийшла моя стежа, чути стріли —
спочатку з ППШ, опісля з крісів та кулеметів. «На станови-
ща!» — переходить по лінії наказ4. Переходжу ще раз по
становищах і провіряю де-не-де кулеметні становища. Вко-
ротці по мені приходить Бурлака, наказує чотовим Сагайда-
кові й Маркові на випадок наступу ВП — розвинутись на
праве крило і наступати. Становища Голого розтягаються з
півдня на північ, де лучаться з Ванькою. Сагайдак зі сходу на
захід, де лучиться з Марком5.
Щойно о год. 11:12 підслух повідомляє, що стежкою в
наш напрям іде п'ять поляків. Всі напружено чекають.
Займаю становище між першою і другою чотою... О год.
11:30 підходить 6 (жовнірів) ВП на 20 м. від наших стано-
                                                      
3. Юркова — це село кол. Добромильського пов. позначене на мапах як
Юречкова. Проте цієї «книжної» назви не вживало місцеве населення.
4. Докладніший звіт про цей бій — див. у розділі документів. Опис цього
бою подає також бунч. «Буркун» у хроніці «Денник відділу УПА під ком. «Бур-
лаки» (В. Щигельського), Літопис УПА, т. 13, стор. 23-24.
5. Чоти «Сагайдака» й «Голого» — це перша й друга чоти сотні УПА
«Ударники» 6 під ком. Я. Коцьолка («Крилача»). Чоти «Ваньки», «Марка» і
 Остапа» — це чоти сотні «Ударники» 4 під ком. В. Щигельського («Бурлаки»).
                                                                                                                            80

                                          
 вищ. Хмара відчиняє вогонь. 3-ох з ВП падає на місці. Чота
Голого відчиняє вогонь. Кілька хвилин пізніше ВП наступає.
Відчиняємо знову густий вогонь, але два кулемети з кута за-
тялися... Поляки вже майже на 20 м. Стріляємо одних, але
другі пхаються... Наша лінія починає хитатись. Всіма зусил-
лями стараюся вдержати її і висилаю до Бурлаки по поміч...
ВП атакує вже з боку чоту Сагайдака. Сам Сагайдак ране-
ний, Гарбуз вбитий. ВП наступає... Лишаюся з кількома воя-
ками — Сорокою, Бистрим і Прутом, і самі здержуємо поля-
ків, що починають вже закидати нас ґранатами... Чота Го-
лого відступає... Приходить Борсук з роєм і починає зFпоза
мене бити по поляках. Поляки хвилево відступають. Я за
той час виповзаю взад під прикриттям нашого вогню... Здер-
жую першу чоту, яка поволі, без чотового, починає відво-
рот... На допомогу першій чоті приходить Остап. Стріляни-
на кріпшає, поляки кидають ґранати, які, на щастя, в снігу
не дуже страшні. Поляки вже атакують з цілою силою...
Брак амуніції, два кулемети нечинні і решта амуніції, що є
непевна, змушують мене до відступу. Стрільці зголошують,
що кулеметник Смерек і ройовий Комар впали, а ройовий
Олень ранений.
Відступаю за Бурлакою. За мною долучують ще чоти
Марка та Остапа. О год. 12:45 залишаємо поле бою. Моя
стежа, вислана на Ямну, правдоподібно пропала. З 1-ої чоти
вбиті: Гарбуз, Сорока та Пукавка, ранені чотовий Сагайдак і
[Таран]; з другої чоти вбиті Комар, Смерек, Зір, Воробець і
Лемко (санітар), ранені чот. Голий, Стрибун, Олень і Авґуст.
Відступаємо через Грозьову, забираємо фіри (везти ранених).
Оба мої зв'язкові ранені. Бистрий цілий час при мені відстрі-
лювався, хоч був ранений у руку. Аж коли дістав наказ, іде
взад. Переходимо верхами між Ямною і Грозьовою. Коні за-
падають у сніг. Врешті хлопці, хоч вимучені, чіпають сани,
бо коні запали, і тягнуть самі. Не видно жалю, хоч ранені
стогнуть. Не видно перевтоми, у всіх лиш скам'янілі, суворі
обличчя — вони вже давно рішились згинути або здобути.
На це вони були приготовані. Жаль мені вас, та не побачити
цього на мені,... хай ваші обличчя далі будуть суворі й ска-
м'янілі, бож суворе і тверде життя наше.
Видно, як з Турниці сходить на Ямну ВП. Це вже спі-
шить підмога. Прямуємо до шоси Лімна — Трійця. О 20-ій
год. робимо перев'язки раненим. Олень в агонії. По кількох
хвилинах серце перестає битись. Ще один! Ховають друзі без
почестей, без співів. О год. 22:30 відходимо далі. Перев'язані
                                                                                               81

ранені їдуть на санях. В [Посаді Риботицькій] розквартиро-
вуємо. Ніч морозна. Ранені сильно померзли.
5 березня. Переходжу ближче квартир Бурлаки. Чути
стріли в Тисівськім лісі. О 12-ій год. виходимо в ліс між
[Посадою Риботицькою] і «Т...». Вечором сходимо на [Ко-
писно]. Люди говорять, що в Риботичах є ВП. Розвідка
стверджує, що в [Конюшій] стоїть Ластівка. Довідуюся, що
плвх. Вадим впав на Тисовій в Луб'янках 4 березня 1947 p.,
коло год. 6ої вечора. Ранених відставляють на санітарний
пункт. Д-р Маріян лишається в санітарному пункті. В [Поса
ді Риботицькій] поховано Тарана, який був ранений в живіт і
помер, і Перця від Бурлаки.
6 березня. Вранці о год. 5Fій вимаршовуємо на [Коню-
шу]. Падає дощ. Відлига. Довідуюся від Зимного, що в 4-ім
оперує Міхальскі. Постійно пенетрує терен. К-р «Байда» ли-
шився при Зиновію. Зливаю 7 роїв в одну чоту, яку переби-
рає на час видужання чотових рой. Різун. Вночі маю погані
сни: танці, забава, поцілунки.
7 березня. Прочуваю, що знову щось буде. Вранці йду
до Бурлаки. Оповідають про великі втрати ВП (коло 60 тру-
пів) в бою 4 березня 1947 р. Бурлака оповідає мені про Галю
і Шуваря. Хлопці переходять на квартири під ліс. Ластівка
перейшов на [Грушову]. З Брилинець ВП переїхало до Рок-
шич. Тут є стягнена Ярославська залога. О год. 11-ій верта-
юсь до хлопців. О год. 12:47 алярм! З напряму Берендьович
стріли. Долучує вкоротці Бурлака. Відступаємо лісом понад
[Брилинці] в напрямі [Корманичів], де вранці теж заїхало
ВП. О год. 18Fій сходимо на вечерю до [Корманич].
8 березня. О 2-ій год. розвідка повідомляє, що в Кня-
жичах є ВП. Обстріляно нашу стежу. О 4Fій год. виходимо з
села. Зараз за нами входять поляки. Стоїмо в лісі. Снігови-
ця. ВП обстрілює розвідку СБ, одначе без успіху. На Коню-
шій вчора впав один поляк. На вечерю сходимо до [Аксма-
ничів]. Тут вчора ВП шукало за санітарним пунктом. Пита-
ли також, який відділ тут був. Сьогодні по полудні ВП від-
ходить з Корманич на Княжичі, а у Вугниках квартирує далі.
Штаб переїхав на Кальварію. Бурлака квартирує в [Колоко-
вичах].
9 березня. Вранці о год. 5-ій відмарш. Заквартировує-
мо в [Корманичах]. Знову падає сніг. ВП робило сьогодні
засідку на Конюшій. Висилаю стежу в напрямі Брилинець.
                                                                                               82

 Над'їздить ВП, везе свого вбитого на Конюшій. Відступаємо
в ліс, але вкоротці повертаємось. Сніг знову падає. Зимно.
Вечором приходить І. Ніч морозна.
10 березня. Вранці переходимо під ліс на квартири. До
Молодович приїхало коло 150 [вояків] ВП з гір. По полудні
висилаю стежу на Брилинці. До полудня були в мене Скала
і Бурлака. Весело провели кілька годин. Перед вечором вер-
тається розвідка і зголошує, що ВП в силі коло 100 вояків
переїхало до Брилинець. Вислали до Красічина за харчами.
Даю закупити деякі речі для відділу. Вечором у тому самому
селі.
11 березня. Вдень далі (відмаршовуємо), квартируємо
під лісом. По полудні сніговія. Алярм! Провірка,... і алярм
відкликано. По полудні розділюється товари, закуплені на
умундурування. Вечором дістаю газету «Дзєннік Польскі»
ч. 68 (752), «Кракуф, понєдзялек 10 марца, 1947». Поляки
значно (втроє) перебільшують наші втрати, а до своїх уби-
тих не признаються, лиш до чотирьох. Звичайна польська
брехня. Факту бою, однак, не можуть замовчати. Заводжу
книгу умундурування та озброєння.
12 березня. Вранці о год. 1:30 вимарш. Падає сніг.
Маршуємо краєм лісу понад Берендьовичі й Грушову і вихо-
димо о 7-ій год. над Вугниками. Проводимо розвідку. Одначе
люди кажуть, що навіть не знають, чи ВП є в Вугниках.
Щойно коло 9-ої год. довідуємося, що з Риботич виїхало
коло 40 [вояків] ВП перед вечором — у 2-ий район. Заві-
рюха. Розквартировуємо коло тартаку. Хлопці по марші
сплять. О 17-ій год. заходжу до інженера. Слухаємо радія.
Вчора Москва відкликала своїх амбасадорів з Англії,
Америки та Франції. О 21-ій год. відмаршовусмо на Макову.
Завірюха далі триває.
13 березня. Погідний день, відлига. О 15-ій год. від-
маршовуємо на Ямну Горішню. ВП квартирує в Грозьовій.
Поляки, вернувшись з бою, казали, що набили «бандерівців».
«Але й наших (ВП) багато впало». О год. 0:23 Шуліка від-
ходить у 4-ий і 5-ий райони.
14 березня. Вранці відходимо під ліс і квартируємо в
селі. О год. 14:15 алярм! Зі сторони Арламова ВП обстрілює
згори квартири. Відступаємо в ліс, відстрілюючись. Бігун з
відділу Бурлаки тяжко ранений у груди. Переходимо над Ар-
ламів. Розвідка зголошує, що вдень було ВП, яке прийшло
                                                                                           83

 на Арламів з Юркови. Під час сутички з нами мали ранених.
Обстріляли з кулемета верх між Грозьовою та Ямною і
пішли на Ямну Долішню. Сходимо до Арламова на вечерю
о год. 21Fій. Розквартировуємо. В селі помер ранений стріF
лець від Бурлаки, Бігун, від пострілу в живіт.
15 березня. Вранці о год. 3:30 вимаршовуємо в ліс че-
рез Сухий Убіч і стаємо недалеко закруту дороги Макова —
Арламів. Падає дощ. Опісля позимніло, сипле сніг і пример-
зає. Бурлака розповідає про часи, коли він ще воював на За-
карпатті. Згадує про Ґренджу-Донського, Гузаря-Колодзін-
ського та про коменданта Січі Клемпуша. Розвідка зголошує,
що з Вугник до Риботич переїхала група ВП. Чи залишились
в Риботичах, чи переїхали далі — того не знає. Нараз обез-
печення зголошує, що нашим слідом іде якесь військо. Чи ж
би так пізно ВП? Та тепер усе можливе. Рушаємо на гору в
напрямі Макови. Бурлака наказує тричі стрілити з кулемета,
щоб наша розвідка не влізла до табору, де можуть бути
поляки. Тричі розноситься голос серії з кулемета. Темніє.
Маємо йти лісом між Маковою і Кальварією. Одначе
Буркун і Скала дораджують іти дорогою на Макову, де
дістанемо розвідку. Сходимо в село. Населення каже, що ВП
нема. Натомість є в Риботичах. Мої хлопці розквартиро-
вують від лісу, Бурлака від шоси, щоб в долині засягнути
розвідку. Зустрічаємо Неробу, який каже, що коло 60 [вояків]
ВП пішли вечором на Вугники. Маємо зайти до хат. Втім
засипує нас кулеметний вогонь, самі світляні кулі. Скручуємо
на Колонію. Д-р Маріян ранений. Долучує Ванька з двома
роями. Ройовий Степ ранений в живіт, три стрільці легше
ранені. Обезпеченевий рій вліз на засідку ВП. Переходимо за
гору. Перевиваю дFра Маріяна. Рука сильно спухла. Нема
двох підвідділів Бурлаки і моїх. Висилаємо стежу на край
лісу, куди певно відступила решта відділу.
16 березня. О 1-ій год. рушаємо до Вігру, до тартаку
у Вугниках. Отець Кадило висповідав Степа, який у безнадій-
ному стані. Хлопці з трудом переносять двох ранених, а двох
везуть. Переходимо Вігор убрід. Вода прибрала, сягає до
пояса. Степ при переношуванні через ріку помер. Несемо тіло
далі з собою. Ранком переходимо попри Грушову і Конюшу,
де засягаємо розвідку. В Керманичах, Брилинцях та Колоко-
вичах є ВП. Сходимо до Берендьович. Висилаємо довкола
розвідку втім алярм! ВП іде з Конюші. Вискакуємо з хат.
вичах є ВП. Сходимо до Берендьович. Висилаємо довкола
розвідку втім алярм! ВП іде з Конюші. Вискакуємо з хат.
Поляки вже зайняли становища на краю лісу. Ванька, який
 подався в напрямі лісу з двома кулеметами, вже перестрілю-
ється з ними. Бурлака, кілька вояків, зв'язкові, Євген та я з
Маріяном — прямуємо потоком до Аксманич. Вздовж потока
нас обстрілюють. Падаю кілька разів на льоді. Залишаюсь
позаді, не можу вже бігти. Засідка, марш та переправа через
Вігор і врешті наскок вичерпують мене дорешти. Впадаю до
хати, і вдається мені скритись. Вечором ВП заходить до села
і шляється тут в Аксманичах цілу ніч.
17 березня. Пересиджую в криївці. Довідуюся, що
Ванька впав в Берендьовичах коло церкви. Тим часом відділ
завернув із засідки в Турницю, злучився з двома підвідділами
Остапа і Марка і подався на Посаду Риботицьку, де знову
попав на засідку. Опісля таки переходять Вігор між Трійцею
і Посадою та над [...] сидять до вечора. Вечором стверджу-
ють, що в Грушові є ВП, і долучують на Конюші до Бурла-
ки. Вечором ВП переїздить з Колокович до Аксманич. Мушу
тепер тут долучити, поки не відійдуть.
                                                                                              84

Litopys UPA 14 str. 80-84