środa, 02 października 2013 19:29
А повстанцям не треба було двічі про це говорити. Отримавши дозвіл, усі три відділи збилися густіше і хвилинку порадившись, заспівали на повні груди: «Що то за прапор лопотить на вітрі під горою...» Могутній мотив нісся далеко-далеко. Приміщені на деревах зірці подали, що з сіл Брижава, Добрянка і Ляхова повиходили селяни і слухають. І тоді ще раз могутньо залунало: «А місяць стелить їм дорогу, співає з ними ліс і гай».
— Приготування до відмаршу! — впав наказ по закінченні пісні, і повстанці заворушились, немов муравлище. Тихо, без зайвого гамору, збирали свій виряд і приєднувались до своїх роїв чи чот.
Наш і к-ра Бурлаки відділи відійшли на вечерю до села Ліщавка, а відділ к-ра Крилача — на присілок Кам'янки.
О 4 годині ранку всі три відділи зійшлися на шосі, на половині дороги між Кузьминою і Ліщавою Горішньою. Звідси всі ми подалися до комплексу лісів між сс. Лімна, Крайна, Трійця. Тут ми мали сполучитися з відділом к-ра Ластівки ;і командиром нашого куреня Байдою.
В усіх довколишніх селах: Тростянець, Розтока, Грозьова, Горішня Ямна, Риботичі та інших квартирувало ВП, по 200-500 вояків у кожному селі. Бльокада терену ставала з кожним днем тісніша.
Розташувавшись в маленькому ліску над с. Ліщава Горішня, просиджуємо в ньому спокійно цілий день. Ввечері «розходимося по селах. Ми здержуємося в с. Лімна на вечерю, а к-ри Бурлака і Крилач відходять із своїми відділами до Долішньої Грозьови. Крім цього, к-р Бурлака перебрав на себе завдання пов'язатися з відділом к-ра Ластівки.
І дійсно, наступного дня ранком, згідно з попереднім договоренням, усі чотири відділи були вже в лісі над сс. Трійця і Крайна. З відділом к-ра Ластівки прибув наш курінний, к-р Байда і члени надрайонового проводу ОУН. Таким чином усі відділи нашого оперативного терену були разом. Відразу ж по прибутті на місце всі старшини і теренові провідники подалися на спільну нараду.
Вояцтво чулося в своєму «сосі». «Тож нас тепер сила! Хай би но спробували тепер поляки на нас напасти!» «Котрийсь заговорив, що йому вже «папаха» розкалібрувалась, а правий черевик треба до музею віддати. Йому на відповідь хтось виклав і свої «потреби». Деякі чистили зброю, сподіваючися, що внедовзі, мабуть, доведеться випробувати її, чи не застоялась. Інші направляли чоботи, латали штани, сорочки, дехто могутньо хропів, розтягнувшись під деревом, а ще дехто скинув з себе сорочку і робив з неї «млинок» над вогнищем. Наблизившись до цих останніх, можна було б почути, як тріскали злітаючі з сорочок воші.
Коли сонце піднеслося до полудня і почало пригрівати досить добре, кухарі винесли з глибокого потоку зварений обід. Запах зупи рознісся на цілий ліс. Потім кожний вояк підходив за чергою з своєю їдункою до кухаря і одержував їжу, яку собі бажав: «Давай, брате, зверху масного, а зі споду густого.» З виповненою їдункою вояки сідали: хто на пеньок, хто просто під деревом — і смачно сьорбали зупу.
А на недалекому горбочку все ще сиділа громада старшин і теренових провідників, завзято обговорюючи всі справи. Про політичне становище в світі інформував пров. Тарас, про терор ВП і УБП (Ужонд Безпеченьства Публічнеґо) і нашу реакцію на нього говорив пров. П. К-р Байда з'ясовував усі військові справи, а також накреслював завдання організаційного, тактично-бойового і постачального характеру. Наприкінці пров. Г. схарактеризував нашу позицію в боротьбі за УССД, повідомив про пляни ворожої верхівки і вказав на новий етап виселення українців Закерзоння, який вкоротці наступить. Після цього командири відділів по черзі звітували про свої бої з ворогом і говорили про інші, зв'язані з повстанськими відділами, справи. На цьому відправа скінчилася. Командирам відділів було сказано не зводити покищо зачіпних боїв, а закидати ворожі війська літературою і летючками. Кожний відділ мав відійти назад на свій оперативний терен і на ньому залишатися, доки це буде можливе, і очікувати дальших наказів.
Ввечері всі командири сердечно розпрощались, і кожний відійшов із своїми повстанцями в указаному напрямі. До нашого відділу прилучився к-р Байда, курінний капелян о. Кадило і курінний дентист д-р Зубченко, а з ними і весь почот курінного штабу. З цього ми були дуже раді.
Mychajło Duda "Hromenko" Wielki rajd
Komentarze do wpisu
dodano: 02 października 2013 19:56
Ostatnia koncentracja przemyskiego kurenia UPA odbyła się w tygodniu po Świętach Wielkanocnych, 18 lub 19 kwietnia 1947.
autor graziowawiar
poniedziałek, 07 października 2013 20:05
Grąziowa, poczta Wojtkowa, powiat Dobromil
Właściciele tabularni
Władysław Bal, Sybilla Dydyńska - spadkobiercy, Bronisław Nowosielecki
Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa, R. 1902
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz